Село Сезенків

Село Сезенків, центр сільської ради, розташоване за 9 км від райцентру і за 4 км від залізничної станції.

День села - 27 жовтня.

Сезенківській сільській раді підпорядковане село Власівка. 

Згідно переказів попередником села Сезенків було село Липове, котре було розташоване недалеко заплави р. Трубіж. Під час повстання українського народу весною 1630 року проти польської шляхти під супроводом Трясила село було спалене. Урочище до цього часу називається “Липове”. Після цієї трагедії козак Цвілій Сезан на правому березі річки Красилівка заснував нове село Сезенків. Дата заснування 1631 рік. До цього часу в селі проживає багато сімей з прізвищем Цвілій.

Не дивлячись на значний вік село не розросталось і не розвивалось. Причиною цього можна вважати незначну кількість орної землі, кругом була болотиста місцевість між річками Красилівка, Стара Красилівка та Трубіж.Значна частина землі знаходилася у власності церкви. До цього часу збереглися урочища з назвами Поповщина, Церківна,Чернега.Село належало до Сулимівської Покровської церкви.

До Жовтневої революції в селі не було ні школи, ні магазину, ні церкви, єдиним громадським приміщенням був гімназій - приміщення, де зберігалося зерно на випадок неврожаю. Великих землевласників у селі не було. У Цвіліїв, як козаків були більші наділи, десь 8-12 десятин, а інші по прізвищу Глушко, Клювак, Лисенко, Головко земельні наділи мали 2-3 десятини.

Значна частина населення була бідна і щоденно працювала у поміщиків Войцеховського, Буржинського, Шкарибона. Жили бідно, більшість хат були під солом”яною стріхою. Ті, чиї хати були покриті залізом вважалися заможними, проте таких було небагато, десь 10-12 сімей. У 1928 році з хутора Щвачиха було перевезено будинок фабрикантші Морозової і була побудована школа на дві класні кімнати. У 1930-1932 роках було побудовано нову школу. В ці роки в селі був створений колгосп ім. Сталіна. У 1934-35 роках було створено молодіжну комсомольську організацію, яка позитивно вплинула на молодь, не було злочинів, поменшало хуліганів. В поведінці комсомольці були прикладом для молоді. Хлопці з бажанням йшли служити в армію. 

Весна 1941 року видалася теплою, з частими дощами, все було зелене, були добрі види на врожай. У все це ввірвалася війна.

Село Сезенків було окуповане німцями в кінці вересня 1941 року. Окупаційний режим при допомозі зрадників був жорстоким, населення жило в страху, та чим могло допомогало партизанам. Літом 1942 року фашисти стали вивозити молоць в Німеччину, їм допомогали місцеві поліцаї та староста. Молодь ховалася в лісах, болотах, проте чимало молодих людей було вивезено в Німеччину. Сезенківці, які були на фронті, з честю виконували свій обов’язок. Більше 100 жителів села було призвано в армію, більше 80 з них загинули в боях.

В ті важкі воєнні роки без техніки, з малою кількістю коней, за допомогою корів старики, жінки та діти невтомно працювали, вся земля в колгоспі була засіяна, село допомагало фронту продуктами.

В окупації село пробуло рівно два роки з вересня 1941 по вересень1943 року. В кінці 1945 року, на початку 1946 року повернулися фронтовики, які зразу ж приступили до відновлення колгоспу, відбудовувати тваринницькі приміщення, гаражі. Після війни у 1950 році було реорганізовано колгосп у радгосп “Баришівський”. В кінці 1960 років в село було проведено радію, освітлення. Поступово життя селян покращувалося, селяни працювали на землі та у тваринництві.

У 1991-92 роках в селі Сезенків було збудовано для переселенців з зони ЧАЕС 220 будинків, школа на 190 учнів, медична амбулаторія, будинок культури, торговий центр, приміщення сільської ради, баню, відділ звʼязку на 300 абонементів. Село Сезенків стало другою батьківщиною для переселенців з зони ЧАЕС смт. Поліського, сіл Королівка, Тараси, Грезля Поліського району. В село заселилося понад 500 чоловік. 

Сьогодні на території села працює:

1. сільськогосподарське підприємство ТОВ “Баришівські Аграрні Технології”;
2. фельдшерсько-акушерський пункт;
3. Сезенківський навчально-виховний комплекс;
4. Функціонує поштовий та телефонний відділ звʼязку;
5. КОЦСПРД “Сезенків”;
6. Будинок культури та бібліотека.